invasio

17/05/22/

У повітрі витає тиша, змішана з запахом гару, все, що я бачу, викликає у мене дериалізацію. Мій об’єктив перестав бути інструментом творчості, він став свідком.

 

Invasio — про те, як війна руйнує звичний спектр сприйняття. Бетон панельних будинків, який мав слугувати декорацією мирного життя, перетворився на оголену рану. Колір-радіація горя, отруйний наліт, що осідає на хмарах, на дитячих майданчиках, на силуетах людей, які несуть своє життя в одній коробці.

 

Ці роботи — про крихкість. Про те, як легко матерія перетворюється на пил, а рух — на статику обгорілого металу. Тріщини, що прорізають мої кадри, — це шрами на тілі міста, візуальний шум, який виникає, коли мозок відмовляється сприймати побачене.

​

Я створила цю серію, але я б хотіла, щоб цих кадрів ніколи не існувало.

Я б хотіла, щоб мені ніколи не довелося натискати на кнопку затвора того дня. Але «Інвазія» сталася — у простір, у будинки, у наше життя.