Childhood?/Дитинство?

2026

коли ви думаєте про своє дитинство, що вам згадується? той самий запах травня після школи, коли несеш куртку в руках, ночівлі у бабусі й дідуся, розбиті колінки, перший телефон, десятки друзів.. час, у якому найбільшим страхом було не встигнути повернутися додому до заходу сонця.

яким є дитинство сьогодні?

дитина не завжди здатна говорити про біль словами. тому вона ховає його в образах, асоціаціях і символах. малюнок в моєму проекті стає первинною мовою - першою спробою говорити зі світом про те, що неможливо пояснити напряму. але звичні нам дитячі образи змінюють своє значення під впливом війни. те, що мало асоціюватися з грою, домом і безпекою, перетворюється на джерело тривоги та страху.

ембріональна поза перетворюється на спробу сховатися й повернутися туди, де ще існувало відчуття захисту, де мама поруч, де вночі тихо, де можна спокійно заснути, не прислухаючись до звуків за вікном. проєкт базується на реальному досвіді українських дітей, які живуть у стані постійної небезпеки, які надто рано вчаться боятися, надто рано втрачають дім, друзів і саме відчуття безпеки.

це не документування конкретної історії, а радше моя візуальна рефлексія про покоління, чиї спогади про дитинство формуються війною. і замість запаху травня у їхніх спогадах назавжди залишиться звук сирени.

дитинство?